Термін "ентеровируси" використається як узагальнююча назва для великої кількості вірусів, які розмножуються в шлунково-кишковому тракті, отчого їх ще називають "кишкові віруси". Так, до числа кишкових вірусів ставиться й одне із самих більших вірусних сімейств - пикорнавирусов (Picornaviridae), назва якого походить від італійського "pico" - маленький (це одні із самих маленьких вірусів - розміром близько 30 нм) і RNA (РНК- рибонуклеиновая кислота - речовина спадковості вірусів). Це сімейство вірусів містить у собі п'ять пологів: риновируси (rhinovirus) - збудники звичайної застуди; кардиовируси (cardiovirus) - збудники енцефаломиокардита; афтовируси (apthovirus) - збудники ящура; гепатовируси (hepatovirus) - збудники Гепатиту А и, властиво, ентеровируси (enterovirus). У такий спосіб ентеровируси (enterovirus) - це не тільки узагальнююче поняття, але ще й цілком конкретний рід з великого сімейства кишкових вірусів. Тут і нижче, уживаючи термін "ентеровируси", ми будемо мати через саме конкретний рід вірусів, про яке й піде мова.


Опис

ентеровируси - це маленькі (20-30 нм у діаметрі, 1 нм = 10-9м) двадцятигранні віруси, що не мають мембранної оболонки з однією спіраллю РНК, здатні досить тривалий час виживати в стічних водах і навіть у хлорованій воді. Це досить більша група вірусів, які виявляються не тільки в людини, але й виділяються від різних тварин (мавп, свиней, птахів і ін.). При цьому треба помітити, що віруси, здатні вражати людину не виявляються у тварин-носіїв.

Точний склад групи ентеровирусов, здатних викликати захворювання в людини, постійно уточнюється за рахунок представників, що відкривають знову. Класифікація ентеровирусов неодноразово піддавалася перегляду. Так, раніше в цю групу відносили вірус гепатиту А, але пізніше він був виключений з її в силу значних генетичних відмінностей. На даний момент відомо не менш 67 серологічних типів, поділених на чотири групи: полиовируси (poliovirus) - віруси поліомієліту; віруси Коксаки А и В (Сoxsackie A і B), названі так по імені міста в штаті Нью-Йорк (США), де були вперше виявлені; віруси ЕСНО (echovirus) та інші (в основному недавно відкриті) ентеровируси.

Від інших вірусів сімейства Picornaviridae ентеровируси відрізняються більше високою стійкістю до кислого середовища - вони зберігають здатність викликати інфекцію при рн від 3 до 10. ентеровируси взагалі відрізняються досить високою стійкістю. Так, полиовируси у фекаліях, на овочах, у молоці виживають до 3-4 мес.

ентеровируси досить швидко гинуть при температурах понад 50 ос ( при 60 ос - за 6-8 хв., при 65 ос - за 2,5 хв., при 80 ос - за 0,5 хв., при 100 ос - миттєво). І це при тім, що при температурі 37 ос вірус зберігає життєздатність протягом 50-65 днів. ентеровируси стійкі до мийних засобів (детергентам), але инактивируются по впливом звичайних дезинфекантов, ультрафіолетового випромінювання. Не переносять висушування.


Викликуване захворювання

ентеровируси здатні викликати в людини цілий ряд захворювань, поєднуваних загальним терміном ентеровирусние інфекції. Найбільш піддані ентеровирусним інфекціям діти.

Збудник проникає в організм через слизувату верхніх дихальних шляхів або травного тракту. У місці впровадження вірус накопичується й починає розмножуватися. Як правило (особливо в дорослих), інфекція протікає досить легко й бессимптомно, або супроводжується ознаками легкого нездужання - лихоманкою, головним болем, подташниванием, болями в черевній області, фотофобією (нестерпністю яскравого світла), іноді може траплятися блювота. Однак при проникненні в кров (так звана "вирусемия"), ентеровируси розносяться по всьому організмі й тоді здатні вражати різні органи, викликаючи серйозні захворювання.

Найважчим з ентеровирусних захворювань безсумнівно є поліомієліт (збудник - полиовирус). Хворіють їм як правило діти, хоча відомі й виключення. Так, наприклад, 32-й президент США Франклін Делано Рузвельт (1882 - 1945) занедужав поліомієлітом у віці 38 років. Захворювання поліомієлітом може протікати дуже важко з досить високою смертністю, супроводжуючись парезами й навіть паралічами різних груп м'язів, що навіть у видужалих пацієнтів часто приводить до інвалідності.

Інфекції, викликувані ентеровирусами виду Коксаки А, У и ECHO-вірусами не настільки небезпечні, однак теж можуть привести до дуже неприємних захворювань, серед яких можна виділити серозний асептичний менінгіт, енцефаліт і менингоенцефалит, хвороба Борнхольма (плевродиния), міокардит, геморрагический конъюнктивит, а також ОРЗ і ентеровирусную діарею.

У цей час ентеровируси Коксаки й ЕСНО вважаються основною причиною гострих пропасних захворювань у дітей раннього віку. Є дані, що близько 60% грудних дітей, госпіталізованих з підозрою на сепсис, виявилися інфікованими ентеровирусами.

Необхідно згадати тут і ще про одне досить розповсюджене захворювання. Наукова його назва "ентеровирусний везикулярний стоматит", але частіше використається термін - синдром "рука, нога, рот" (від англійської назви Hand-Foot-and-Mouth Disease або HFMD). Така назва ця хвороба одержала через свої зовнішні прояви - при ній внутрішні поверхні щік, губи, мова, горло покриваються невеликими сірувато-білястими пухирями, поява яких досить імовірно й на долонях, пальцях, ступнях. Це захворювання властиве тільки людині й хворіють їм переважно маленькі діти. Викликають це захворювання деякі віруси Коксаки (групи А - серотипи 4,5,9,10 і переважно 16; групи В - типи 2 і 5), а також ентеровирус 71. Захворювання як правило не переходить у загальну інфекцію й не представляє серйозної небезпеки, хоча й доставляє дитині великий дискомфорт. Саме сумне , що спеціального лікування не існує й хвороба сама проходить через 7 - 10 днів..