| Як важливо носити дитини на собі |
|
Здавалося б, на цю тему зараз так багато публікацій, що малоймовірно сказати щось принципово нове. Однак як і раніше доводиться частенько чути питання від вагітних і, ще частіше, від мамів маленьких дітей про те, чи варто носити дитини на руках. Судячи з аргументів, що приводять ними,, супротивниками носіння звичайно виступають новоявлені бабусі, яким років двадцять назад строго-настрого заборонили «привчати до рук», і вони «не привчали», найчастіше витримуючи незвичайну боротьбу із власними мамами й здоровим глуздом. Тому що дуже важко виразно пояснити, чому дитині корисніше репетувати по десята година на дню, чим перебувати на руках тієї, що дала йому життя й дев'ять місяців носило під серцем. Деяким, щоправда, вдається заронити в душу недосвідченої неньки сумніву. Наприклад, такі. «А він не звикне?» Звикне обов'язково. Більше того, він уже звик – до ритму маминої ходи, биттю її серця, її голосу, заходу. І тому^-те так наполегливо вимагає повернення насильно віднятого. А якщо не наполягає, то тільки тому, що вже отчаялся, вирішив, що «немає щастя на землі», а райські часи залишилися там, у щасливому минулому. Ви не переживали, коли носили дитя в утробі, що воно там до Вас звикає? Так що ж змінилося? Невже з моменту, коли ви фізично розділилися, дитинка перестала мати потребу в мамі? Якби було так, ми б метали ікру й не піклувалися б про подальший. Але не випадково в людини – саме довге дитинство. І все це час йому необхідні батьки. Аж ніяк не тільки для того, щоб годувати, взувати й одягати, містити, одним словом. Адже є різниця між родителями й дитбудинком. Між дітьми й родителями повинна бути любов, а без її у всім цьому – родині, дітях, – немає ніякого сенсу, мороку одна. конечно, деяких дітей можна відучити від рук, і вони не вмруть. Деяких – тому що є такі, які вмирають, і тому є маса прикладів. Хрестоматійний випадок, один із сотень, описаний багаторазово – як у дитячих притулках виживали тільки ті дитини, яких нянечки з жалості прив'язували за спину й носили на собі. Було це, звичайно, років сто із зайвим назад, у часи антисанітарії й низького рівня медицини. Але самі потреби дитин не перетерпіли змін, і люблячі руки їм потрібні не менше. Хоча, звичайно, умирають вони рідше. наверное, Ви знайдете у своєму оточенні масу прикладів, коли дитина лежала в ліжечку й, нічого, росте не гірше інших. Тільки от якщо ми заглянемо в майбутнє цих дітей, то побачимо картину зовсім не райдужну. Оскільки діти, з дитинства що засвоїли, що від батьків нічого, крім «задоволення природних надобностей», не одержиш, звичайно продовжують розвивати цю лінію взаємин і до підліткового віку приходять до абсолютно споживчої позиції. На жаль, іноді не тільки стосовно батьків. Виходить, що ми, забезпечивши собі мниму зручність у перші парі років, позбавили себе справжніх, глибоких відносин з вирослою дитиною. Думаєте, перебільшую? Так немає. Подивитеся навколо. Чи багато ми бачимо родин, усередині яких панує любов: дітей до батьків, батьків до дітей. Не користь, не почуття боргу, а дійсна любов? «А коли займатися справами?» По-перше, не варто відразу хапатися за справи в повному обсязі. Недовго й надірватися. Невипадково в різних народів існував звичай звільняти породіллю від побутових турбот на перші півтора місяця. У росіян теж були так звані «сороковини», коли сорок днів після пологів у будинку господарювали добровільні помічниці із числа родичок і сусідок. Це дозволяло мамі відновитися після пологів, а дитині, що одержувала маму «у безроздільне користування», повноцінно адаптуватися до життя поза утробою. Звичайно, сьогодні нам нелегко знайти бажаючих взяти на себе наше господарство, особливо якщо це не перша дитина. Навіть злітаються «на онуків» бабусі частіше воліють замістити маму, забравши в неї дитини, а дочку або невістку відправивши до плити. Але зате в нас є й перевага перед прапрабабушками - у вигляді побутової техніки й напівфабрикатів у магазині. Краще заощадити на колясці з ліжечком (наприклад, купити «з рук у руки» - часто в ідеальному стані), тим більше що перші шість^-шістьох-шість-три-шість місяців можна обійтися без них, а подаровані й зекономлені фінанси витратити на покупку «помічників»: пральної машинки, комбайна, пилососа – Ви самі знаєте, чого саме не вистачає в будинку. Заберіть на годик зайві пилесборники, щоб не витрачати час на догляд за ними, продумайте заздалегідь, як максимально полегшити свій побут у перші місяці. Які обов'язки може взяти на себе чоловік – миття посуду, похід за продуктами? Без чого взагалі можна обійтися (сюди сміло можна віднести прасування пелюшок-підгузків, які звичайно сохнуть не в пилу на вулиці, а будинку або на заскленій лоджії, а також стерилізацію пляшок і сосок – за умови, що ви годуєте грудьми)? Готування їжі можна полегшити не тільки шляхом використання напівфабрикатів, але й змінивши спосіб: замість салатів подавати цілі або розрізані на четвертинки овочі, м'ясо й рибу запікати цілком, овочі відварювати або запікати прямо в шкірці. Ці способи готування їжі не тільки заощаджують час, але й зберігають корисні речовини: швидко й корисно! Ті деякі справи по будинку, які залишаться у вас при такому грамотному раціональному підході, цілком можливо робити з дитиною на руках (особливо якщо він лежить у власнику: слинге, кенгурушке) або коли він спить (але в ці годинники добре б теж здрімнути). Про те, як організувати життя з «ручним» дитиною при наявності старших братів і сестричок, ми поговоримо окремо. |
| « Пред. | След. » |
|---|