НА ПИТАННЯ відповідає завідувачка відділом Центра психічного здоров'я доктор мед. наук, професор Галина КОЗЛОВСКАЯ.

- Раннє плавання, дійсно, широко впроваджується в педагогічну практику. Однак логіка обґрунтування цього експерименту дуже слабка. У тім, що дитина вміє плавати, нічого дивного немає. Цією здатністю володіють дитинчата багатьох тварин: і щенята, і крисята. Однак у природі ми ніколи не бачимо, щоб дитинчата теплокровних тварин виховувалися у воді. А вуж для людини це тим більше незвичне середовище перебування. Теорії, що «водоплавна дитина» нібито вертається в колишню іпостась, у якій людина колись була рибою, не витримують ніякої критики. Навіть не вдаючись у дискусії про еволюції, запитаємо себе: з якої статі нам спускатися на рівень риби? У дитячому віці це витрата сил на неадекватні життєві умови. Перед маленькою дитиною коштує грандіозне завдання прилучення до навколишнього ЛЮДСЬКОГО миру, розуміння його. Коли прийде час, він навчиться плавати, і буде робити це для свого задоволення, а не заради виживання. Я зіштовхувалася з такими випадками, коли дитини кидали у воду - причому голівкою вниз! - розраховуючи на те, що він інстинктивно випливе, а потім звикне й буде почувати себе у воді так само комфортно, як і на повітрі. Стане отаким Ихтиандром. Але від стресу в малят розвивалися найсильніші страхи. А в деяких виникали навіть важкі психічні захворювання, тому що ці дитини були генетично більше уразливі, чим інші. Вони входили в групу ризику, але якби не настільки ранній і сильний стрес, їхнє здоров'я швидше за все не похитнулося б. А так у бедняжек розвився психоз, тому що перебування у воді без дна для маленької дитини - це ВКРАЙ СТРЕСОВА ситуація. І він її той^-те-навіщо-те, по примсі дорослих новаторів, змушений у дитячому віці пережити. А для дитячого віку потрібна, навпаки, ОХОРОННА ситуація. Для збереження психічного здоров'я маленька дитина не повинен переживати ніяких стресів.

Мені попадалися відомості про те, що на Заході (наприклад, у Франції) де експерименти з дитячим плаванням почалися набагато раніше, ніж у нас, уже отримані негативні результати. Спочатку маленькі «амфібії» випереджають у своєму розвитку звичайних дітей, але до підліткового віку починають від них помітно відставати.

Я думаю, отут справу не тільки в плаванні. Взагалі, коли в ході виховних експериментів дорослі відступають від принципу природосообразности й починають підстьобувати розвиток дитини, це виснажує запас його сил. Хоча наслідки виявляються не відразу. Так, безумовно, дитини можна за допомогою певної штучної стимуляції зробити акселератом. Можна навчити його в три роки математиці або прийомам айкидо. Особливо легко піддається він навчанню інтелектуальним іграм (наприклад, на комп'ютері). Мозок дитини дуже пластичний і готовий сприйняти величезна кількість інформації. Але адже дитині й без того потрібно усвідомити багато інформації, щоб вирости й засвоїти той досвід людства, що йому можуть передати батьки. Це й досвід особистий, і культурні-культурну-культурне-культурна-національно^-культурний, і деякою мірою історичний. Протягом перших 5-6 років дитині доводиться як би галопом проскакати через сторіччя. До чи експериментів отут? Дай Боже освоїти саме необхідне! Мозок дитини в цей період життя працює з великою віддачею й потужністю. Звичайно, його можна завантажити додатково, і дитина буде випереджати детишек, які грають зі звичайними іграшками в той час, як він уже говорить на двох мовах. Але все приходить до свого кінця. Дитина, що у дитинстві багато грала, іде в школу й із задоволенням учиться, а цей, фізично й інтелектуально перевантажений у раннім дитинстві, випробовує до школи відраза. Йому нічого не цікаво, у нього виникають апатія, депресія, невротичні стани. Він починає відставати від однолітків. Так проявляється захисна реакція організму на агресію навколишнього середовища з її зайвою інтелектуалізацією, однак реакція ця патологічна, і наслідку її досить жалюгідні. Голова колишнього вундеркінда слабшає, мозок починає працювати в спрощеному режимі. Але ж дитина підходить уже до того віку, коли йому необхідно накопичувати знання, вибирати професію, здавати складні іспити. Вся доля його може піти криво й навскіс через експерименти з раннім розвитком, які зараз, на жаль, надзвичайно популярні.


Тетяна ЯКИМАНОВА

Стаття отримана: www.Mamochka.kz