еНУРЕЗ у дітей, як правило, не пов'язаний з якими-небудь анатомічними змінами в бруньках, сечовому міхурі, сечоводах, нервових провідних шляхах. Нетримання сили в сні - один з різновидів неврозу, функціональне захворювання нервової системи, і тому треба вселити дитині (після того, як йому виконується 4-5 років, це вже можливо), що успіх лікування дуже багато в чому залежить від того, наскільки свідомо й активно він сам буде боротися зі своєю недугою.

Дуже важливі й доброзичливе, турботливе відношення батьків до хворої дитини, їхнє вміння створити для нього максимально сприятливу обставину. Там, де дітей оточують турбота й розуміння, де щадять їхню психіку, вони швидше видужують. І навпаки, якщо в родині часто бувають сварки й батьки мало обертають уваги на дитину або, того гірше, соромлять, дорікають, залякують його або жартують над ним, лікування просувається із працею, ускладнюється рецидивами, а те й зовсім не дає результату. В особливо терплячому відході, ласкавій батьківській опіці й підтримці бідує маленька дитина, що ще не може сам увімкнутися в боротьбу із хворобою.

...У дорослих і дітей старше півтора-двох років сечовипускання відбувається довільно. Це пояснюється тим, що акт сечовипускання контролюється головним мозком. Коли сечовий міхур наповнюється, його м'язова оболонка розтягується й закладені в ній нервові закінчення починають посилати по провідних шляхах імпульси в кору головного мозку. У відповідь на отримані сигнали мозок направляє в сечовий міхур команду до дії: або до сечовипускання, або до тимчасової його затримки.

У дітей до півтора-двох років сечовипускання відбувається, як тільки сечовий міхур наповнюється, тобто автоматично. У цьому віці нервова система дитини, особливо кора головного мозку, розвинена ще недостатньо.

Здатність контролювати сечовипускання формується поступово, під впливом виховання. Здоровий, що нормально розвивається дитина звичайно до року, а іноді й до дев'яти-десяти місяців хоча ще й не може затримати сечовипускання, але вже проситься на горщик, коли бодрствует, і прокидається, відчувши в сні позив.

Однак у деяких дітей з ослабленою нервовою системою така реакція, або, інакше кажучи, умовний рефлекс на сечовипускання, не виробляється, незважаючи на те, що батьки привчають їх проситися. Втім, вірніше говорити не про відсутність рефлексу, а про його своєрідне розщеплення: він добре проявляється під час пильнування, але в сні зникає, і дитина вночі мочиться в постіль, іноді - до 8-10 років, а часом і в більше старшому віці.

Звичайно діти, особливо шкільного віку, дуже страждають через свою недугу, стають надзвичайно ранимими. Створюється порочне коло: енурез, що виникло як прояв неврозу, травмує психіку дитини, а це, у свою чергу, збільшує хворобливий стан: до нетримання сили нерідко приєднуються нічні страхи, заїкуватість і інші прояви неврозу.

Дуже важливо розімкнути це коло, мобілізувати волю дитини на боротьбу із хворобою. От чому одним із провідних компонентів лікування із самого початку стає психотерапія. В арсеналі сучасної медицини є й інші засоби - медикаментозні, фізіотерапевтичні. Але ні ліки, ні найдійовіші процедури не допоможуть, якщо вдома дитина буде перебувати в неспокійній обстановці.

Ми, лікарі, уважаємо, що в боротьбі з енурезом головна роль належить родині, і видужання дітей у величезній мері залежить від дій батьків. Тому що в цьому випадку лікування - це не стільки застосування лікарських препаратів, скільки створення такої сімейної атмосфери, у якій дитина не страждала б від своєї недуги, забезпечення гарного відходу, спеціальної дієти, чіткого режиму й фізичного загартовування.

Отже, спеціальна дієта. Що можна є дитині? Будь-яку відповідному віку їжу, за винятком молока й блюд, приготовлених на ньому, а також сметани, кисляку, кефіру, ряжанки. Ці продукти мають активну сечогінну дію, і на увесь час лікування їх необхідно виключити з раціону.

Особливої уваги вимагає вечеря. Він повинен бути «сухим». Можна дати на вибір: отварное м'ясо, отварную рибу, сир, сир (без сметани!), розсипчасту кашу, приготовлену на воді, отварной картопля з невеликою кількістю масла.

Наприкінці вечері дитині дають солодке або солоне, залежно від того, що він зволіє. Якщо солодке - шість-вісім шматків цукру, розчинених у половині склянки сподіваючись, можна з лимоном. Якщо ж солоне - шматок оселедця, чорний хліб із сіллю, але без питва. Як солоне, так і солодке сприяє втриманню рідини в організмі.

Пити (воду, компоти) і навіть є рідку їжу можна тільки в першій половині дня. Після трьох годин це повинне бути під забороною!

Таку дієту дитина повинен дотримувати не менш шести місяців. Щоб йому легше було переносити обмеження, переконаєте його, що дієта допоможе швидше видужати. Поясните також, що при такому режимі харчування й питва значна частина рідини затримується в тканинах організму й утвориться менше сили, а виходить, уночі сечовий міхур не переповняється. Якщо ж дитина занадто мала, постарайтеся відволікти й перемкнути його увагу, коли він просить пити в неналежний час. Тепер про режим дня. Він повинен бути добре продуманий і чітко організований з урахуванням віку дитини. Найважливіше для нього - у те саме час лягати спати. Дошкільникам і молодшим школярам необхідно бути в постелі в 9 годин вечора, більше старшим - в 10, і в жодному разі не пізніше. Перед сном не слід дозволяти їм засиджуватися в телевізора, особливо дивитися хвилюючі спортивні передачі - футбольні, хокейні матчі й інші змагання, брати участь у бурхливих іграх. Правилом повинна стати спокійна вечірня 30-40-хвилинна прогулянка. Перед тим як дитина ляже в постіль, нагадаєте йому, щоб він неодмінно сходив у туалет.

чиБудити дитину вночі? Із цього приводу існують різні точки зору. На початку лікування, принаймні, протягом півтора-двох місяців, будити дитину треба. Але саме будити, а не висаджувати на горщик сонного. Адже щоб виробилася звичка, він повинен діяти усвідомлено. Нехай він остаточно прокинеться й сам візьме свій горщик або піде в туалет. Будити його треба щоночі, у те саме час, наприклад, в 12 годин. Поступово дитина звикне пробуджуватися самостійно, якщо виникне необхідність.

Ножний кінець дивана або ліжка, на якій спить дитина, треба злегка підняти, поставивши ніжки на підставки висотою 10-12 сантиметрів. Тоді його тіло прийме положення, при якому сеча, що скапливается, буде менше давити на внутрішній сфінктер сечового міхура.

Привчите дитини займатися ранковою гімнастикою й обтиратися потім водою кімнатної температури. Дуже корисні взимку лижний спорт, а влітку - плавання.

И, нарешті, ще одна рада. Якщо дитина старше двох років продовжує мочитися в постіль, - це серйозна підстава для того, щоб не відкладаючи проконсультуватися з лікарем, а рекомендоване їм лікування почати відразу ж і проводити його методично й скрупульозно.


Ирина МИРОНОВА

Стаття отримана: www.Mamochka.kz