| Страсті по ранньому розвитку |
|
Закінчилися ті часи, коли всі діти були однаковими й виховувалися у відповідності зі стандартними моделями суспільства. Зараз суспільству потрібні дитинки різні, бажано пообразованнее, а інший раз потрібно й штучний товар, тобто генії Батьки швидко підбудувалися під існуючу систему. Дітьми стали займатися, шукати в них риси обдарованості й розвивати з пелюшок. Відповідно попиту, як гриби, виросли школи й студії раннього розвитку, що обіцяють за помірну плату прищепити вашому маляті любов до мов, математиці й творчості. Тепер п'ятирічне маля не гірше будь-якого дорослого знає, що таке цейтнот: в 9.00 у нього танці, в 12 - математика, а ще через 2 години англійський. Наступного дня всі спочатку: тільки замість танців - карате, замість англійського - китайський, а математикові заміняють уроки малювання. рабочая тиждень дитини розписаний по хвилинах, практично як у будь-якого середньостатистичного бізнесмена. Сучасні діти починають писати раніше, ніж говорити, читати раніше, ніж ходити... Начебто б, потреби суспільства виконуються на ура, але як же потреби самих детишек? Наскільки це важливо їм? І чому, якщо всі так добре починається, наше суспільство не переповнене геніями й вундеркіндами? Куди йде дитинство... я дотепер пам'ятаю той час, коли тато й мама були всемогутніми добрими чарівниками, дерева здавалися величезними, а будь-яка поїздка на стареньких «Жигулях» перетворювалася в маленьку пригоду. Я пам'ятаю захід бабусиних пиріжків і її знамените варення з кульбаб, я пам'ятаю, як вона по особливому дбайливо нарізала хліб, а на вечерю обов'язково готовила салат зі свіжих овочів. Завжди, навіть узимку. Я дуже хочу, щоб і моїх дітях запам'ятали дитинство саме таким: казковим і самим безтурботним часом свого життя. У них, звичайно, є свої обов'язки, і вони теж ходять на розвиваючі заняття. Але, проте, вони не схожі на маленьких строгих дорослих, у яких щодня розписаний по хвилинах, які не приносять щастя. Що по мені, набагато миліше маленька кирпата дівчинка з гострими кісками в пишному рожевому платтячку, що задерикувато ганяє м'яч у сусідньому дворі. Що розвиваємо все вище написане - усього лише ліричний відступ. Позбавляти дитини дитинства - недозволено, робити з нього подоба маленького дорослого - тим більше. А якщо вже займатися його розвитком, то з точним розумінням для чого, для кого й, головне, як. Як правило, на перше питання всі батьки відповідають відразу й хором - це потрібно для його, дитини, майбутнього (блага). Меж тим майбутнє мрячно й невиразно, і для кожного окремо взятого майбутнього знадобляться свої специфічні навички: спортсменові - гарна физподготовка й витривалість, керівникові - харизматичность і підприємницька жилка, художникові - творча спрямованість і вміння ладити з музами. І не факт, що ваш утворений у плані мов маля стане видатним лінгвістом, а випускниця балетного училища - примою Великого театру. так що ж тепер, не розвивати взагалі? Звичайно, розвивати, але опиратися на здатності маляти, на його схильності й переваги. Осягнути неосяжне неможливо, а от направити, підтримати, надихнути - це завдання будь-якого грамотного батька Знов-таки, сам собою відпадає питання для кого. Для самої дитини, розуміє. Він сам повинен поспішати на заняття, одержувати від них задоволення й бачити в них своє майбутнє, своє благо. Бажання батьків не повинне бігти поперед дитини, маля сам повинен захотіти, і тоді на перші два питання ви одержите правильну відповідь третий питання "як" - мабуть, один із самих складних. Знайти відповідь простіше тим, у кого чадо блищить музичним слухом, пластикою рухів або художнім смаком. Тут пряма дорога в профільні кружки й секції, де дитинча буде розвивати свої дарування й здатності. Але є ще й таке поняття, як всебічний розвиток, що містить у собі розумове, творче й фізичне. Справа в тому, що жодна із пропонованих програм раннього розвитку не зачіпає рівною мірою всі ці складові. А якщо й зачіпає, то обов'язково щось десь накульгує. Напевно, це й неможливо, от і доводиться бідним батькам записувати дитинчати й туди, і сюди, щоб хоч якось заповнити образующиеся прогалини. особий розмова про соціальний складового розвитку дитини. Як правило, вона взагалі ніде не зачіпається. Останнім часом психологи активно обговорюють розвиток так званого емоційного інтелекту, що визначає вміння дитини спілкуватися й будувати відносини з іншими людьми. Неодноразово відзначалося, що діти з високим показником IQ домагаються найвищих життєвих успіхів. От тільки розвивати ця коштовна якість у дітях поки не прагнуть. Немає методик, немає засобів, немає викладачів. І лише деякі ентузіасти розуміють, що емоційний і інтелектуальний розвиток повинні йти рука об руку, ні на йоту не відстаючи друг від друга. А що далі? Практично жодна дошкільна програма раннього розвитку не має продовження у вигляді особливої шкільної програми. Вони випускають детишек у вільне плавання, а ті неодмінно попадають у руки загальної середньої освіти. Всебічно розвинених детишек саджають в одні класів з дітлахами, що не пізнали радості раннього вивчення мов і уроків творчості. І там уже батьки ризикують одержати по наростаючої - гадану легкість перших місяців у школі, ленность, небажання вчитися. Варіантів два: або шукати такі ексклюзивні школи, які підійшли б для рівня дитини, або додатково навантажувати його всебічним розвитком аж до самого одержання їм заповітного атестата. Але по цій доріжці йдуть не всі, тільки особливо свідомі й відповідальні. Можливо, позначається утома, пересичення самих батьків всіма цими заняттями й кружками... У результаті всі отримані позитивні результати сходять на ні, і по закінченні школи дитина виходить цілком собі середньостатистичним виходит, за що боролися, на те й напоролися. Діти можуть одержати все найкращому й ексклюзивне, у вихованні застосовується індивідуальний підхід, а особливо обдаровані діти подають надії в особливо великих розмірах. І, проте, талантів як і раніше не вистачає... Можливо, усьому провиною перебір у раннім дитинстві, недобір під час отроцтва й повний самоплив у пору юності. Коли-небудь ми знайдемо, нарешті, золоту середину, і наші діти будуть розвиватися без шкоди для власного дитинства, а надалі й учитися, продовжуючи свій всебічний розвиток Автор: Галонская Дар'я Стаття про вагітність і роди отримана: www.myJane.ru |
| « Пред. | След. » |
|---|