| Як вижити матері-одинакові |
|
Нові моделі родини поступово займають місце традиційних родин, що складаються з тата, мами й дитини. Родини «одинаків» становлять приблизно 20% від всіх родин з дітьми, і в 90% випадків це мати виховує поодинці своїх дітей. І хоча неповних родин стає усе більше, суспільство найчастіше не визнає повною мірою належний соціальний статус таких родин Бути «одинаком» соромно? матери-одиночки дуже часто зіштовхуються з тим, що їхнє звичайне оточення починає їх відкидати, а державні установи занижувати їхній статус у порівнянні із традиційними родинами. Традиційна родина в цьому випадку є для суспільства зразкової. Коли жінка залишається в неповній родині, вона починає усвідомлювати, що більше не належить до цієї соціальної групи традиційних повних родин. А часто й взагалі перестає відчувати свою приналежність до якій би те не було соціальною групі Ганна, 36 років, розвелася після 10 років шлюбу: «Я залишилася зі своїми двома дітьми в якімсь соціальному вакуумі. Більшість моїх замужніх подруг істотно скоротили або взагалі припинили спілкування з моєю родиною. Вони вважають, що самотня жінка являє загрозу їхньому сімейному щастю. І почасти вони праві, тому що деякі чоловіки моїх колишніх подруг дійсно почали проявляти до мене підвищений інтерес, а парочка «зразкових» сім'янинів взагалі зробила недвозначні пропозиції. Це дуже важко – бути самотньою матір'ю. Навіть у школі на моїх дітей почали дивитися по-іншому». Леру, 24 роки, кинув її цивільний чоловік на 4 місяці вагітності: «Найважче - це навіть не його відхід, а погляди навколишніх. Увесь час, поки я була в роддоме, медсестри й нянечки мене запитували про «щасливого батька». А коли я відповідала, що ніякого батька ні, на мене починали дивитися з жалістю й навіть із презирством. Іноді навіть говорили: «Ой, вибачите!», начебто мова йшла про кого померлому». Щоб вижити й гідно виховати своїх дітей, матерям одиначкам потрібно бути готової до такого відношення навколишніх і навчитися гідним образом йому протистояти. Насамперед потрібно для самої себе переглянути певні міфи, що зложилися в суспільстві. Наприклад, такий: «Дитина, що виховується в неповній родині, буде мати психологічні проблеми». Насправді численні дослідження свідчать про те, що в повних родинах відсоток неблагополучних дітей навіть більше, ніж у неповні. Чим більше таких міфів ви розвінчаєте у своїй свідомості, тим вільніше ви будете від думки навколишніх Ризики Але існують дві більші небезпеки, яких варто уникати матерям-одиначкам. Перша - це занадто тісні відносини з дитиною. Мати, що цілком і повністю присвячує себе своїй дитині, забуваючи пр самій себе, робить йому ведмежу послугу. Важливо не кількість, а якість відносин і проведеного разом часу. Навіть більше, дуже багато дітей, «задушені» материнською увагою, починають почувати відторгнення й ворожість стосовно такій матюкай И тут дуже корисної може бути допомога у вихованні й заняттях з дитиною брата або батька матері-одинака, дідуся дитини. У кожному разі мати-одинак не повинна брати на себе обидві ролі – батька й матері. Їй потрібно постаратися знайти близького родича як батьківський приклад для дитини. Причому така заміна батька потрібна як хлопчикам, так і дівчинкам. Хлопчикові потрібний чоловік, якого він може взяти як приклад для себе. Дівчинки теж мають потребу в близькому чоловіку як прикладі майбутнього чоловіка. Але краще не брати на цю роль нового знайомого матері, оскільки відносини із сурогатним батьком повинні бути тривалими Друга небезпека – створення занадто негативного образа збіглого батька. Правду, який би гіркої вона не була, все-таки сказати потрібно – дитина повинен знати своє минуле й розуміти його. Але не потрібно не ідеалізувати його, ні надто «дьяволизировать». Особисте життя Це теж буде непросто. Адже спочатку потрібно знайти час і можливість для «виходу у світло», щоб зустрітися з ким-небудь. Але ні з ким потрапило: із чоловіком, що буде згодний жити із чужою дитиною. І не просто згодний жити під одним дахом – потрібно ще любити чужої дитини! А дитина повинен бути готів прийняти у своє життя нового чоловіка. Дуже важке завдання – бути гарним батьком, але ще більш важка – бути гарним вітчимом. У природних батьків набагато більше часу звикнути до своєї ролі батька, тоді як вітчими змушені ставати батьками практично миттєво. Олена, 35 років, залишилася одна із двома дітьми: «На мене обрушилася купа проблем. Улаштувати молодшого в школу, а старшого в спортивну секцію, розміняти квартиру, знайти нових подруг (більшість виявилися в такій же ситуації, що і я сама). А ще будинок, робота, хвора мати. У мене не було ні однієї вільної хвилини для себе. І один раз немов завіса впала з моїх очей – я перетворююся в старіючу тітку, що проводить вечори на кухні й у телевізора! Я різко змінила своє життя. Я навчилася краще управляти своїм часом, найняла прихожу няньку – сусідську бабусю. І я стала більше спілкуватися із друзями й «виходити у світло» - на виставки, у кіно, у клуби. Саме так я познайомилася з людиною, що незабаром стане моїм чоловіком. Це правда, що спершу я відчувала провину перед своїми дітьми за те, що час, що я могла б провести з ними, я присвячую тільки собі. Але навряд чи їм більше подобалася та вічно стурбована домашніми проблемами, недоглянута жінка, який я була відразу після розлучення. Мої діти щасливі, бачачи щасливої мене. Головне – вирватися з рутини, що засмоктує, як сама дійсна трясовина». Навіть якщо раніше ви рідко виходили з будинку, щоб розважитися, обов'язково знайдіть для цього час. Як би не було це важко психологічно. Не отчаивайтесь, і щастя саме знайде вас Автор: Марина Аль-Рабаки Прочитань: 998 Поточний рейтинг: (4,88; голосів: 16) Стаття про вагітність і роди отримана: www.myJane.ru |
| « Пред. | След. » |
|---|