Як правило, дитина приблизно в 2-3 року випробовує самий дійсний голод по спілкуванню з однолітками, по дитячому колективі. Іноді в тій же дитячій поліклініці або в пісочниці можна досить чітко сказати, які детишки "садовские", а які домашні - ті, хто відверто шукає контакту з однолітками (часом до нав'язливості), напевно не ходять у дитячий садок. Але, проте, для багатьох батьків питання - чи ходити дитині в дитячий садок - однаково неоднозначний, складний і відкритий.

Зрозуміло, що доводів "проти" у таких батьків досить - мол, і боліти маля часто буде в саду, і вихователька попадеться невідомо яка, і подекуди взагалі дуже складно влаштувати дитину в сад. Але, на жаль, відповідь фахівців на питання - чи ходити дитині в садок - як правило, однозначний: обов'язково!!! Тому що це не стільки виховання дитини під час відсутності батьків, не стільки перетримування маляти на той час, поки мама на роботі (зрештою, із цим прекрасно впорається й бабуся, і нянька), а, насамперед, соціалізація маляти в колективі, розвиток його стійкості, навичок спілкування й спільного існування, і саме головне - це завершальний і досить важливий крок у питанні формування особистості. Навіть, напевно, небагато не так: на той час, коли дитині настав час іти в сад, формування його особистісних особливостей фактично закінчено. І його спілкування в саду - свого роду перевірка перед тією же школою: де у вихованні виявилися слабкі місця (поки їх ще можна встигнути скорегувати)?

Так, зрозуміло, нерідко детишки в садку простуджуються - але хіба не частіше хворіє домашня дитина, якого кутають і зайво про нього піклуються? Не говорячи вже про те, що в добре підготовленого до садка дитини з'являється свого роду імунітет до таких застуд. А якщо батьки самі не хочуть, щоб їхня дитина ставала самостійним - те й дитина це відчує. І почне експлуатувати батьківські нерви й терпіння вічним ниттям "не хочу в садок..."

Так, будь-який перехід у житті дитини завжди краще здійснювати поступово. І якщо питання про те, що дитини в садок вести, вирішений позитивно, подумаємо про супутні завдання й проблеми, про підготовку маляти до цього важливого етапу - і про підготовку батьків теж!


Коли вести дитини в сад?

Інший раз батьки настільки завантажені (при тім не мають бабусь і не можуть дозволити собі няньку), що вони змушені віддавати дитини не в сад, а навіть у ясла. Але отут, як говориться, взагалі вибирати нема чого, і це все відбувається під тиском обставин. Якщо ж є вибір, з якого віку починати, то з початком детсадовского періоду взагалі краще не затягувати (тоді дитині легше буде адаптуватися в саду), але одне обмеження по строках все-таки є: розмова про садок можна затівати, як тільки маля почне більш-менш пов'язано говорити. Щоб він сам міг розповісти вам, як пройшов його день у саду, що він там робив, з ким грав, що йому сказали вихователі й т.п. Нехай спочатку це буде "дитячий белькіт" - проте, таким чином, буде стимулюватися й мовний розвиток, і ви будете приблизно знати, яке вашій дитині живеться в цьому садку.

Так, може статися так, що скарги вашої дитини будуть виникати не на порожнім місці. І можливо, садок (або як мінімум групу) прийде міняти. Але щоб все-таки такого не трапилося, краще споконвічно правильно вибрати дитсадок - благо зараз далеко не завжди в садок направляють по територіальному принципі. Та й в одному мікрорайоні садків трохи.


Як одягати дитини в садок?

Насамперед - так, щоб дитина в групі почувала себе раскованно й вільно. Одяг зовсім не обов'язково повинна бути модна, нова й дорога. Більше того - ви ж самі будинки не ходите в робочому костюмі, а для дитини садок - на цілий день як будинок, тому йому теж у строгому костюмчику або в платтячко, що страшно пом'яти, буде незатишно. Потім, дитина повинен легко сам одягати й знімати одяг, а головне - вона завжди повинна бути чистої й акуратної! Саме від цього, а не від дорожнечі й моди, залежить відношення до вашої дитини. Нехай він буде одягнений у тренувальний костюмчик, але в чистенький і не рваний. Зрозуміло, що в садку трапляються всякі казуси - грав на підлозі, облився супом, упав на вулиці. На жаль, мамам доводиться стирати чи ледве не щодня. Але повірте, справа коштує того (зрозуміло, краще мати кілька комплектів одягу на зміну).

Взагалі згадаємо знову нашу знамениту фразу про те, що крайності завжди шкідливі: як не варто давати дитині в садок відверті обноски - мол, однаково забруднить, так і занадто дорогий одяг не додасть дитині значимості в групі.


Наскільки легко дитина ввійде в колектив групи?

Це залежить від багатьох факторів, і, насамперед від того, наскільки саме маля замотивоване ходити в сад і наскільки не бояться цього батьки. Нерідко батьки чи ледве не відговорюють дитя від садка - і часом успішно. Так, багатьом з них (частіше мамам) просто страшно - як це, дитина буде цілий день у саду, не буде по мамі нудьгувати. Так мама від цього погано себе почуває. У таких мамів дитина - головне в житті. Але саме від сполучення готовності самої дитини й батьків залежить адаптація вашого маляти в групі.

Дівчинка трьох років перший раз пішла в дитсадок, причому в найперший день батьки привели її в групу чи ледве не раніше всіх - саме сьогодні їм треба було раніше на роботу. Вони попросили вихователів неодмінно подзвонити їм, якщо з дівчинкою виникнуть складності - хоча сама дівчинка дуже хотіла в садок. Удома їй було нестерпно нудно. Дзвінка із садка не пішло, і батьки, відробивши повний день, прийшли ближче до закриття садка й побачили - їхня дитина залишилася останнім у групі. Ходить серед іграшок, розспівує якусь пісню, а, побачивши батьків, заявив: "А, мама й тато? Ну, ідіть додому, не хвилюйтеся!"