| Діти. Покарання як злочин... |
|
«...Рада Європи почав широкомасштабну кампанію, метою якого є заборона в країнах - членах організації тілесних покарань дітей. До тілесних покарань Рада Європи відносить ляпас, ляпас, ляпанець і т.д. Заступник генсека Ради Європи Мод де Бурбуккио, що курирує питання захисту дітей, підкреслила, що покарання подібного роду порушують людське достоїнство дитини. На сьогоднішній день тільки 16 країн - членів Ради вжили обмежувальних заходів в області покарання дітей (як у школі, так і будинку). Лідером по кількості внесених змін у законодавство, пов'язане із захистом дітей від покарань, є Швеція...» «Ріа-новини». чиПравильно Ви караєте своїх дітей за провини? Як саме Ви караєте своєї дитини? Чи допускаєте Ви такий вид покарання, як пороття, ляпаси? Як відіб'ються покарання, застосовувані Вами, на характері й щиросердечному стані Ваших сина або дочки? ...Він протестує... У півтора року він лягає на тротуар, закочує істерики в магазині, вимагаючи купити ту або іншу іграшку. У три - він плюється й б'ється з однолітками. В 16 - він бреше й краде гроші. Він моя дитина, і я всі частіше запитую себе: що мені робити для того, щоб він виріс гарною людиною? Я чую, як сотні людей пропонують мені вибрати нібито перевірені часом методи виховання (читаю - покарання), у числі яких фізичний або психологічний вплив, а частіше й те, і інше разом. Я дію інтуїтивно, навмання, наосліп там, де неточностей бути не повинне... «Дитя виховують, коли воно поперек крамниці лежить», «Жалувати різку - псувати дитини» - саме такі цитати приводять прихильники виховання а-ля пороття А ще згадують, «скільки різок одержав у свій час Ломоносов, і нічого... Якою людиною став!», рекомендують перечесть ще разок «Дитинство» Горького так «Дитинство Теми» Гарін^-Михайлівського, де барвисто описано, «як у мальцов розум забивати». Відразу звучать витримки із книги книг: «Хто жалує різки своєї, той ненавидить сина, а хто любить, той з дитинства карає його» (Прит. 13:25); «Гневливий нехай терпить покарання тому, що, якщо пощадиш його, прийде тобі ще більше карати його» (Прит.19:18,19); «Карай сина твого, і він дасть тобі спокій і порадує радість твоєї»(Прит.29:17). - Не смішите! - повстають проти прихильників батога прихильники пряника. - Де Ви в Біблії читали, що Бог-батько ганяється за Ісусом, схопивши ремінь або різку? Один невіглас неправильно Священне писання тлумачить, інший невіглас застосовує це на своїй дитині. Дійсно, якщо прочитаєте притчу 13:25 на івриті, Ви побачите словосполучення «мусар йатиф» - «проповідувати мораль», тобто наставляти дитини, а не карати його фізично. А «карай сина» в оригіналі звучить, як «иасер ет бинха», що значить «обмежуй, лишай задоволень» і тільки... то й справа батьки, вступаючи в діалог із власною совістю й розумом, задають собі питання (добре, якщо задають) "бити або не бити" (мова не про насильство, а про виховну мерю) пустуна? Відповідь на це питання залишається відкритим. Сьогодні всі частіше в суспільстві чутні твердження в дусі: «Пороття як метод виховання повинна піти в небуття, оскільки породжує в душі дитини агресію», «Пороття не потрібна, можна вирішити всі питання цивілізовано». Цікаво, що деякі медики зовсім затверджують, що пороти дітей (переважно хлопчиків) до полового дозрівання в жодному разі не можна, тому що саме в процесі пороття (від виникаючих відчуттів) народжується схильність до гомосексуалізму. - Нісенітниця! - протестують прихильники батога. - Саме в малолітстві й потрібно виховувати дитини, тому що потім буде пізно... Так бити або не бити? Цивілізована Європа прийняла наступне рішення - не бити! Так, у Швеції, якщо поліція помітить на тілі дитини синець, шишку, садно, якщо буде доведено, що ця справа рук батьків, папочка й ненька відправляться прямо в заслання. Те ж саме можна сказати про Францію, Італію, Англії й т.д. в середині 90-х років у Японії готувалася до показу одна із серій добре відомого в Росії мультиплікаційного серіалу «Сейлор Мун». У цій серії було показано, як покарали головну героїню 14-літню школярку Банни за систематичні запізнення: дівчинка була змушена до кінця уроку стояти в коридорі із цебром води на голові. интересно, що сьогодні в Японії молодь упевнена: «Дитина - не груша для биття. Батьки повинні розуміти, що навіть трохи легенів ляпанців можуть породити ряд комплексів у покараної дитини». Європа заперечує тілесні покарання. Але й у цьому запереченні є схована небезпека. Хто може гарантувати, що, не караючи своє дитя фізично, батьки не стануть "бити" його морально? У цьому змісті красномовний приклад, наведений московським старшокласником Антоном Красиловим на одному з батьківських форумів: «...після батьківських зборів мене й мою однокласницю Лену наші батьки вирішили покарати. Мені мама вліпила ременем по попі. Я пам'ятаю почуття сорому як при підготовці до пороття, так і під час її. Пам'ятаю, мені було боляче. На зміну болю прийшли думки про те, що треба було бути розумніше. Не прогулювати уроки. Треба взяти себе в руки. Батьки Лени тілесне покарання не визнавали. Вони покарали дочку інакше. Льоні заборонили протягом місяця контактувати із друзями й подругами, знайомими, сусідами. Заборонили приймати будинку гостей. Гуляла вона година «для здоров'я» під бабусиним доглядом. Якщо хтось підходив до їй на вулиці, Лена повинна була відповідати, що вона покарана й не може розмовляти. Якщо в будинку лунав телефонний дзвінок, і хтось запитував Лену, батьки підкликали дівчинку до телефону, щоб вона пояснила, що покарано. я не знаю, що почувала моя однокласниця, можу тільки уявити собі її стан. Під час прогулянок під «конвоєм» на очах у всього двору дівчинка відчувала себе приниженої. Про те, що Лена покарана дуже незабаром довідалися всі 7-10-і класи нашої школи. Про мою однокласницю судачили на переменках, їй виявляли співчуття - не завжди тактовно. Інші жорстоко знущалися, дражнили. До кінця покарання Лена перетворилася в загнане в кут, глибоко нещасна істота. Говорили, що дівчинка була близька ксуициду. я пережив свою ганьбу наодинці з матір'ю, у стінах свого будинку, протягом 15 хвилин. Скільки разів відчувала себе з «голої поспівай» Лена за цей місяць, страшно представити. Тоді я зрозумів, що психологічне покарання страшнее маминої різки». А може бути, страшнее не форма покарання, а те, що батьки не знають міри, караючи своє чадо? «Будьте своїм дітям друзями, і тоді все буде відмінно», - викликують американці». в 80-і роки в журналі «Школа й життя» було опубліковане лист однієї мами, що визнавалася: щораз, коли син робив провину, покарання перепадало на її частку, наприклад, чоловік позбавляв її солодкого, не дозволяв дивитися улюблені фільми й т.д. Синові стало жаль маму, і хлопчик став добре вчитися, навчився жити в злагоді ссемьей. так як же потрібно виховувати своєї дитини? Якщо у Вас є точні рецепти, чи не самовпевнені Ви? Автор: Юлія Бекичева Прочитань: 555 Поточний рейтинг: (2,29; голосів: 7) Стаття про вагітність і роди отримана: www.myJane.ru |
| « Пред. | След. » |
|---|